Якщо пояснювати просто, смартконтрактами (або, інакше кажучи, «розумними контрактами») називають операції, які відбуваються самі собою, без жодного посередника, щойно виконано умови, про які дві сторони домовилися в межах заздалегідь визначених правил. У них є своя логіка виконання. Працюють вони за принципом «якщо станеться — то станеться». Завдяки цьому треті сторони не потрібні. Процес виконується, а угода укладається на основі довіри. Ця основа довіри надзвичайно важлива для сторін, адже обидві перебувають у рівних умовах: жодна з них не може домінувати над іншою. Саме тому це контракт, побудований на довірі.
Коли зʼявилися
Ідею смартконтракту вперше висунув Нік Сабо у 1993 році. Через це, а також через ідею Bit Gold дехто вважає Сабо самим Сатоші Накамото.
Якщо говорити про смартконтракти та їхнє застосування докладніше, варто згадати Віталіка Бутеріна, засновника платформи Ethereum. Бутерін вважає, що блокчейн має використовуватися не лише для криптовалют, а й для найрізноманітніших завдань. Коли розробники в системі створюють контракт, здатний працювати будь-де у світі, вони отримують винагороду в криптовалюті під назвою ether. Щоб користуватися смартконтрактами, користувачі платять ether. Що ефективніше розробники пишуть контракти, то менше ether сплачується системі.
Як працюють смартконтракти
Спершу визначають предмет угоди — товар або товари, які вважаються цінними в разі виконання контракту.
Умови контракту визначаються та прописуються в коді двосторонньо.
Предмет угоди й умови вносяться новим блоком у постійний, незмінний блокчейн.
Якщо умови контракту виконано обома сторонами, він відпрацьовує.
Передача визначеного на початку предмета угоди відбувається згідно з умовами смартконтракту.